Сповідь





Не дивись, що я від болі, ти не слухай злії речі,

Я не бачила крові, ти-тягар мені на плечі,

Я з тобою забула про журбу і невдачу,

Я без тебе не живу, я від тебе лиш плачу.

Я питала у зірок, я питала у неба,

Чому тебе кохаю, навіщо мені треба?!

А вони лиш мовчали і напевно сміялись,

Як я з янгола смерті в хробака перетворялась...



Світ руйнується над моєю головою,

Мені здається, що я нестримно тану,

Здається, що в нас один лиш шлях з тобою,

Адже нашій дорозі немає кінця і краю...



Не дивись на мої коси, не дивись на мої очі,

Я збираю вранці роси, щоб тобі нести щоночі,

Я з тобою забула про журбу і невдачу,

Я без тебе не живу, а з тобою тим паче.

Все що було, то минуло, все що буде - не турбує,

Я радію, що мій подих твої губи цілує,

Мої мрії лиш про тебе, що робити не знаю,

Я ненавиджу себе за те, що так тебе кохаю...